Вовча печать

Розділ 1

Тіні минулого над нами

Запах троянд і крові ніколи не покидав її пам'ять. Соломія стояла на балконі, вдивляючись у вогні вечірнього Львова, але бачила лише той день, ту квітку, ту мить, коли її життя змінилося назавжди.

Її звали Соломія Мороз, і їй було двадцять два роки. Ззовні – звичайна студентка філологічного факультету Львівського університету, але всередині ховалася дівчина, чия родина контролювала значну частину підпільного світу Західної України. Її батько, Руслан Мороз, був відомий як «Мороз» – людина, чиє слово було законом у певних колах. Соломія завжди намагалася триматися подалі від цього життя, але воно вперто наздоганяло її.

Сьогодні був особливий день – день її народження. Вона планувала провести його з подругами, посидіти в затишній кав’ярні, поговорити про хлопців і мрії. Але вранці до неї зателефонував батько. Його голос звучав напружено. «Соломіє, доню, мені потрібна твоя допомога. Це дуже важливо». Вона відчула, як по спині пробіг холодок. Коли батько звертався до неї так, це ніколи не віщувало нічого доброго.

Він попросив її зустрітися з людиною, яка приїде з Києва. «Він назветься Андрієм. Ти маєш передати йому важливий пакет. Нікому не говори про це. Навіть своїм подругам». Соломія знала, що не може відмовити. Борг перед родиною був для неї святим. Хоча вона й ненавиділа все це.

Зустріч була призначена в старому парку, біля фонтану. Соломія прийшла вчасно. Невдовзі до неї підійшов чоловік. Високий, з темним волоссям і пронизливим поглядом. Він не сказав жодного слова, просто кивнув головою. Соломія простягнула йому пакет. Їхні пальці випадково торкнулися. Вона відчула дивний електричний розряд. «Андрій», – тихо промовив він, і в його голосі почулося щось дивне, незнайоме.

Вона віддала пакет і швидко пішла геть, намагаючись заглушити тривогу, що наростала в її душі. Повернувшись додому, вона застала там батька. Він сидів у вітальні, його обличчя було похмурим. «Соломіє, ти зробила все правильно?» – запитав він, пильно дивлячись на неї. Вона кивнула. «Добре. Бо від цього залежить наше життя».

Він розповів їй, що пакет, який вона передала, містить важливі документи, що компрометують впливового київського політика, який намагається захопити бізнес родини Морозів. Якщо ці документи потраплять не в ті руки, наслідки будуть жахливими.

Тієї ночі Соломія довго не могла заснути. Вона відчувала, що її втягують у гру, правил якої вона не знає. Вона боялася за себе, за свою родину. І за того незнайомця з Києва, в очах якого побачила щось небезпечне, але водночас – щось привабливе.

На ранок її розбудив телефонний дзвінок. Телефонував батько. Його голос був сповнений паніки. «Соломіє, він зрадив нас! Андрій зник разом з документами! Він працює на них!»

Соломія відчула, як світ навколо неї почав руйнуватися. Її використали. Зрадили. І тепер на неї та її родину чекає неминуча розплата. Але найстрашніше було те, що вона відчула до цього Андрія… щось, що тепер здавалося їй найбільшою помилкою в житті. А коли вона поглянула на свій телефон, то побачила нове повідомлення, від незнайомого номера: «Зустрінемось там, де ти передала мені пакет. Але приходь сама.»