Двоє проти долі
By ЛПопович
romance · 2026-04-23
Діана, бариста у львівській кав'ярні, змушена працювати під пильним наглядом Арсенія, сина власника, який постійно критикує її роботу. Сьогодні Арсеній вирішив особисто перевірити її навички. Напруга зростає, особливо коли Мира робить помилку під час приготування напою. Несподівана пожежа в сусідньому будинку перериває їхню взаємодію.
Розділ 1
Кава з присмаком помсти
Дзвінок будильника розірвав тишу моєї маленької квартири, як вибух гранати. Шосте ранку. Знову. Я ледь розплющила очі, потягнулася до телефону і вимкнула цей ненависний звук. Ще одна зміна в «Філіжанці», ще один день боротьби за виживання у цьому шаленому ритмі Львова.
Я – Діана, але всі кличуть мене Мира. Працюю баристою у кав’ярні, яка, якщо чесно, вже давно стала моєю зоною бойових дій. І все через нього.
Він увійшов у моє життя (і в «Філіжанку») рік тому, як ураган. Арсеній. Його ім’я звучить як прокляття на моїх вустах. Він – син власника мережі кав’ярень «Філіжанка», і він вирішив, що має право вказувати мені, як варити каву, як спілкуватися з клієнтами, і взагалі, як жити. Його самовпевненість і зверхність дратують мене до глибини душі.
Сьогоднішня зміна обіцяла бути особливо важкою. Арсеній вирішив особисто проінспектувати мою роботу. «Щоб переконатися, що ти не відлякуєш клієнтів своєю похмурістю», – кинув він мені вчора, дивлячись на мене своїми пронизливими сірими очима. Похмурість? Це він довів мене до цього стану!
У кав’ярні пахло свіжомеленою кавою та корицею. Я автоматично почала готувати еспресо, намагаючись не думати про те, що зараз з’явиться Арсеній і почне вишукувати недоліки. І, звичайно ж, він не забарився. Двері відчинилися, і на порозі з’явилася його висока постать. Його темне волосся було ідеально зачесане, а костюм сидів на ньому так, ніби був зшитий на замовлення. Він завжди виглядав так, ніби щойно зійшов з обкладинки журналу.
«Доброго ранку, Діано», – його голос прозвучав знущально солодко. «Сподіваюся, ти сьогодні в гарному настрої і готова продемонструвати свої професійні навички».
Я зціпила зуби. «Доброго ранку, Арсенію. Я завжди готова до роботи», – відповіла я, намагаючись не видати свого роздратування. Він підійшов до стійки і замовив лате. Звичайно ж, лате. Щоб було до чого причепитися. Я почала готувати напій, відчуваючи, як його погляд свердлить мою спину. І тут, як на зло, молоко збилося не так, як треба. Пінка вийшла занадто рідкою. Я прокляла все на світі. Арсеній підійшов ближче, його обличчя виражало неприховане задоволення. «Що ж, Діано…» – почав він, але раптом у кав’ярню вбігла схвильована дівчина і закричала: «Там пожежа! У сусідньому будинку пожежа!»